Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України .
«Катинський розстріл» - це символічна назва масових страт польських військових, які потрапили в полон у СРСР під час радянської окупації Польщі у 1939 році.
У церемонії взяли участь заступник міністра культури Іван Вербицький, голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Марко Шевченко, голова Управління у справах ветеранів війни та жертв репресій Республіки Польща Лех Парелл, заступник державного секретаря Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща Марек Кравчик, тимчасово повірений у справах Польщі в Україні Пьотр Лукасевич.
До церемонії також долучилися представники органів державної влади України, духовенства, польської громади в Україні, дипломатичного корпусу, громадських об’єднань.
Заступник міністра культури Вербицький подякував польським партнерам за солідарність і послідовну співпрацю у справі збереження історичної пам’яті. Він наголосив, що пам’ять про жертв радянських репресій є спільною для українського та польського народів.
«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять польських і українських жертв радянського режиму. Для України ця трагедія є особливо близькою, адже, як і багато поляків, тисячі українців стали жертвами тоталітарної системи», - зазначив заступник міністра.
Він також підкреслив, що злочини радянського режиму є частиною ширшої історії російського імперіалізму, який у різні історичні періоди - царський, більшовицький та сучасний - намагався перешкодити прагненню народів до свободи та незалежності.
«На цій землі відбулася страшна помста російського уряду, який не пробачив польсько-українського союзу, який розбив російську армію у 1920 році. Вони не пробачили це тоді – не можуть пробачити це зараз. Ця кривава помста триває і сьогодні на території України. Лише Богові відомі імена тих, хто похований у Биківні. Наша справа, як нащадків, відновлювати й пам’ятати імена», – заявив голова УІНП Алфьоров.
Своєю чергою, голова Управління у справах ветеранів війни та жертв репресій Республіки Польща Парелла зауважив, що Биківня – це місце поховання близько ста тисяч жертв радянських репресій різних національностей, що свідчить про те наскільки кривавим шляхом йшов радянський комунізм.
Заступник державного секретаря Міністерства культури та національної спадщини Польщі Кравчик у своїй промові зазначив, що всі військові цвинтарі є невпинним воланням про важливість миру. Адже вони наочно дають усвідомити наскільки жахливою є війна та скільки людських житті вона поглинає.
«Катинські цвинтарі» виконують ще одну роль – вони є застереженням і промовистим нагадуванням того на які насправді злочини здатна комуністична система», – додав Кравчик.
Тимчасово повірений у справах Польщі в Україні Лукасевич наголосив, що польський та український народи знають, яку високу ціну доводиться платити за свободу і це взаємне розуміння болю та кривд, які вчинив протягом віків російський імперіалізм, об’єднує їх.
Церемонія завершилася екуменічною молитвою за участю представників церков і релігійних організацій, а також покладанням квітів до Міжнародного меморіалу жертвам тоталітаризму 1937-1941 років.
Також учасники заходу вшанували пам’ять тих, хто загинув захищаючи свободу і незалежність України з 2014 року, поклавши квіти до Стіни пам’яті загиблих захисників України на Михайлівській площі в Києві.
У Мінкульті нагадали, що 5 березня 1940 року було ухвалене рішення про «розвантаження тюрем», згідно з яким з квітня до травня співробітники НКВС здійснили масові розстріли польських військових у Катинському лісі на території РФ у Смоленській області, в тюрмах Калініна (тепер – Твер), Києва та Харкова.
Як відомо, Биківнянське поховання жертв сталінських репресій належить до найбільших на території України. З весни 1937-го до 1941 року майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВС для таємного поховання у Биківнянському лісі. Кількість похованих остаточно не встановлена, на думку істориків, вона може сягати до 100 тис. осіб.
У 1940 році Політбюро ВКП(б) СРСР ухвалило рішення про розстріл приблизно 22 тис. польських військовополонених та польської інтелігенції. Самі масові розстріли тривали у квітні – травні 1940 року в кількох таборах, де утримували полонених, та у тюрмах Києва, Харкова, Херсона, Мінська.
Тільки у 2000-му році останки жертв вперше змогли бути гідно поховані на польських воєнних цвинтарях у Катині, Мідному, Харкові. Четвертий цвинтар жертв Катинського злочину був створений у Биківні у 2012 році.
Фото: Мінкульт
