Як повідомляє кореспондент Укрінформу в Гаазі, цей символічний килим створюється спільними зусиллями українців, які через війну опинилися в чужій країні.
Проєкт є інтерактивним текстильним меморіалом почуттів українців, який росте з кожною особистою історією, вплетеною у нього. Учасники додають чорні стрічки тканини в пам’ять про загиблих і червоні – за живих, хто живе під час війни та окупації в Україні.
«Килим любові та журби» – це біль, жах, несправедливість, жорстокість Росії та її історичні повторення, на які світ не звертає уваги. Неначе в кіно «Не дивіться вгору» – сказала в ексклюзивному коментарі Укрінформу Марфа Васильєва.
За її словами, цей проєкт – це також жага любові, вираження почуттів й підтримки тим, хто живе під час цієї страшної війни. Він про те, який крихкий і дорогий мир у нашому світі. Неважливо, яке століття – історія залишається тією самою.
«Цей проєкт – це відображення, занурення у світ того, що розривало мене зсередини. Усі ці почуття давили на мене, приносили панічні атаки, страхи й відчай. У моменти відчаю я намагаюся робити щось своїми руками: щось вишивати чи вирізати. Це допомагає не думати й дає змогу відпочити. Цей ритуал заспокоює», – каже Васильєва.
Вона також зазначила, що «від минулого проєкту «Мотанка», створеного зі 100 українськими жінками, які переїхали до Нідерландів, у мене залишилися довгі червоні стрічки. Якось увечері я вирішила сплести з них коси. Сплела 16 довжелезних і товстих червоних кіс. Вони лежали на скрині якийсь час. Я дивилася на них щодня. І одного вечора до мене прийшла ідея: а що, якщо зробити килим із червоних і чорних кіс? Де кожна коса – це життя».
Авторка пояснила глибокий символізм кольорів, використаних у меморіалі: «Для мене мистецтво завжди було відображенням внутрішнього світу через зовнішній прояв. Червоні коси стали символом того, що рідні чи друзі живуть в Україні під час війни. Чорні коси – це горе втрати, це люди, які загинули під час цієї війни. Червоно-чорні – це історії про людей, які зникли безвісти на війні і надія живе».
Порівнюючи свою роботу з легендарним антивоєнним полотном, художниця зазначила: «Для мене ця робота – це моя Герніка, яка народилася завдяки Дорі Маар, вона у свій час підштовхнула Пікассо висловитися проти війни в політичному плані. Цей проєкт – мій внутрішній біль, який є спільним болем кожного українця, в Україні та по світу».
За словами мисткині, останніми роками її творчість спрямована на об’єднання людей через спільну дію.
«Я подумала, що спільне плетіння та розмови про наш спільний біль, втрати та обличчя війни – буде чимось дуже потрібним та дуже чесним. Нерозділений біль руйнує нас — розділений дає змогу побачити небо. І саме люди, які все це відчувають, мають разом плести цей меморіал», – наголосила авторка проєкту.
Вона додала, що мета такої ініціативи – не лише вшанування пам’яті, а й взаємна підтримка: «Щоб закласти в нього силу духа та думок. Щоб розділити сильні та пекучі почуття, виплакатися і відчути тепло, відчути та побачити, що ти не один».
Проєкт має кілька стратегій участі. Українці в Нідерландах можуть долучитися до групових плетінь. Для тих, кому важко говорити, існує можливість тихої участі, вплетення коси в особистому просторі.
«Цей проєкт має декілька стратегій – групові зустрічі з українцями, які живуть в Нідерландах і були вимушені поїхати через війну. А також збір кіс на локаціях, таким чином люди, які не хочуть йти в групу і ділитися словесно, або бути побаченими – також мають нагоду виразити свою любов та журбу. Нехай мовчки, але із думками та моторикою рук – закриті шафи наших емоцій відкриваються і випускають птахів», – пояснює Марфа.
На сьогодні проєкт підтримує нідерландська фундація «Ватага» й Український Дім у Роттердамі. Водночас Марфа планує показати килим у публічному просторі, зокрема на площі Дам в Амстердамі у 2028 році символічному місці для висловлення солідарності з українським народом.
Окрім самого мистецького об’єкта, команда також працює над створенням книги, яка міститиме особисті історії учасників, карту втрат та рефлексії про внутрішні рани, які часто залишаються невидимими.
«Я працюю над цим проєктом із листопада 2023 року і плестиму цей килим до поки ця війна не закінчиться. Цей меморіал має бути. Про цю війну не мають забути. Ми також пишемо книгу про цей проєкт, я відбираю історії для книги із мапою втрат під час війни. Тож до поки війна в Україні триває килим буде в роботі», – каже мисткиня.
Як повідомляв Укрінформ, в Амстердамі українські захисники пройшли ходою з посланням Європі.
Фото надані Марфою Васильєвою
