Про це повідомляє Суспільне , передає Укрінформ.
«До книги увійшли вірші, які Максим Ємець писав у окопах. Увесь зміст книги воїн затверджував особисто, а незадовго до загибелі передав її до друку», - йдеться у повідомленні.
Зазначається, що поряд із деякими текстами у виданні є QR-коди, за якими читачі можуть переглянути відео, у яких автор читає свої твори.
«Поштовхом для написання віршів стали ті реалії цієї клятої війни, в яких він перебував. Я просила його залишити службу, оскільки мав багато поранень, проблеми зі здоров'ям. А він відповідав: "Хто як не я? Хто захистить мою дитину?" У листопаді син надіслав мені свої вірші, у грудні я дізналася, що вони потрапили в редакцію, а 4 лютого Максим загинув», - розповіла на презентації мама Максима пані Надія.
Вона додала, що Максим не терпів несправедливості і завше допомагав товаришам.
«Навіть серед ночі міг поїхати, щоб виручити друга з біди», - сказала жінка.
Підготовкою збірки займалася наречена Максима, військова та поетеса Оксана Рубаняк.
Передмови до збірки написали посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, поетеса Ліна Костенко, командир підрозділу Максима журналіст і військовий Юрій Бутусов та музикант і військовий Олександр Ярмак.
Максим Михайлович Ємець — український поет, військовослужбовець, майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022). Герой України (2025, посмертно).
Як повідомляв Укрінформ, в Івано-Франківську попрощалися з майором Максимом Ємцем на позивний "Єнот".
Максим Ємець родом із села Старий Косів, що на Прикарпатті. На війну пішов у 19 років. У 2014 році вступив до 54-го розвідувального батальйону. Закінчив офіцерські курси в Одеській військовій академії. Був командиром взводу у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, потім командиром піхотної роти у 24-й механізованій бригаді. З початком повномасштабної війни командував розвідротою. Брав участь у боях за Балаклію, Куп’янськ, Соледар, Бахмут, Авдіївку. Активно долучився, щоб зупинити ворожий наступ на Харківщині. Декілька разів був поранений, мав групу інвалідності. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» III ступеня. Загинув 4 лютого 2025 року на Покровському напрямку у віці 30 років.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
