За його словами, слідство встановило, що протягом 2015-2018 років ексдепутат створив та очолив організовану групу, яка фактично викрала у держави частину магістрального нафтопродуктопроводу. Вартість об’єкта на той момент становила 1,4 млрд грн.

Щоб реалізувати схему, організатори на чолі з колишнім парламентарієм залучали експертів для надання завідомо неправдивих висновків у судах та зловживали повноваженнями на різних рівнях.

Після отримання контролю над об’єктом учасники групи використовували його для власного збагачення, легалізувавши понад 29,9 млн євро доходів, отриманих від експлуатації трубопроводу злочинним шляхом.

Колишньому депутату інкримінована організація заволодіння майном в особливо великих розмірах, відмивання коштів, зловживання повноваженнями та підробка експертних висновків.

Оскільки він перебуває у Росії, розслідування проводилося у порядку спеціального досудового розслідування (in absentia − заочно). Матеріали щодо інших учасників схеми виділені в окреме провадження − вони перебувають в розшуку.

Як наголосив Кравченко, позиція держави залишається незмінною: кожному викритому факту зловживань стратегічними активами України має бути надана належна правова оцінка. Правоохоронні органи продовжують активні заходи щодо розшуку, арешту та конфіскації активів осіб, які підозрюються у злочинах проти держави та корупції. Це стосується майна як в Україні, так і за кордоном − воно має слугувати компенсацією за завдані державі збитки.

Як повідомляв Укрінформ, в липні 2024 року стало відомо, що СБУ та НАБУ зібрали масштабну доказову базу, яка доводить незаконність приватизації державного нафтопроводу "Самара-Західний напрямок" у 2015 році. Про підозру повідомили ексдепутату Віктору Медведчуку і чотирьом представникам колишнього топменеджменту "Прикарпатзахідтрансу", які заволоділи та управляли нафтопроводом.

За матеріалами справи, організатором схеми із незаконної приватизації виступив підозрюваний СБУ у державній зраді Медведчук.

Відповідно до наявних даних він почав її реалізацію у 2015 році і діяв у чіткій координації з тодішнім вищим політичним керівництвом України та Російської Федерації.

До схеми Медведчук залучив третіх осіб, які у подальшому отримали керівні посади на підприємстві, що "приватизувало" нафтопровід.

Як свідчать матеріали провадження, нафтопродуктопровід "Самара-Західний напрямок" після розпаду СРСР залишився у власності Росії. Починаючи з 2005 року, Україна через суди доводила своє право на володіння ним, і лише у 2014-2015 роках це право підтвердили Апеляційний і Вищий господарський суди. Втім, за підтримки тодішнього вищого керівництва України Медведчуку вдалося скасувати це рішення через Рівненський господарчий суд і оформити продаж нафтопродуктопроводу швейцарській компанії, яку фактично контролювали учасники схеми.

"Після заволодіння "трубою" Медведчук та його спільники забезпечили її функціонування через підприємство "Прикарпатзахідтранс", а отримані прибутки виводили на рахунки афілійованих зарубіжних компаній та розподіляли між собою. Відповідна інформація підкріплена доказами, які є у розпорядженні НАБУ та СБУ, а також показами самого Віктора Медведчука, які були добровільно та з усвідомленням сказаного надані ним до обміну з РФ", - зауважили у СБУ.

Із травня 2019 року прокачування дизеля через нафтопровід було заблоковано для його повернення у державну власність, а правоохоронні органи досліджували законність приватизації. У січні 2024 року Верховний суд України остаточно визнав українську частину нафтопроводу державною власністю.