Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на інтерв'ю волонтерки, юристки Алесі Павлинської для видання Amal News .
Arolsen Archives – це найбільший у світі архів даних про жертв націонал-соціалізму. Через повномасштабну війну РФ проти України багато архівних документів усередині країни опинилися під загрозою знищення, тому цифровізація баз, зокрема з Вінниччини, стала пріоритетом.
«Було складно розшифрувати написане, бо почерк подекуди не розібрати. До того ж деякі імена зараз вже не використовуються. Наприклад, Якіліна, Явда. Мені довелося радитися з подругою з села, бо я такі навіть не чула», – розповідає волонтерка.
Алесю вразило, що на 100% листівок 1943 року в графі «країна отримувача» було вказано саме Україна, а не СРСР чи Росія.
Більшість листів написані грамотною українською мовою, майже без суржика. Переважна частина цих послань так і не дійшли до адресатів через цензуру або завершення війни, потрапивши до архівів пізніше.
«Роблю я більше коло дров. Пройшло вже 10 місяців, а скільки я вже зазнала муки – страшно згадувати, тільки один вітер усьо знає і я. Прошу, описуйте мені усьо, що робиться у селі. Не журіться за мене, якось воно буде», – йдеться в одній із розшифрованих листівок.
Алеся Павлинська проводить паралелі з нинішньою війною, зазначаючи, що мета проєкту – не дати людству забути про злочини проти людини.
Наразі у проєкті #everynamecounts взяли участь понад 385 тисяч волонтерів. З понад 38 тисяч листівок українських примусових працівників опрацьовано вже майже 18 тисяч. Долучитися до ініціативи та допомогти з розшифровкою документів може кожен охочий на сайті архіву .
Нагадаємо, Музей української діаспори в Києві отримав в дар унікальні архівні матеріали, які висвітлюють історію та діяльність Союзу українок Америки (СУА) – однієї з найстаріших українських організацій у США, яка цього року відзначає свій 100-річний ювілей.
Фото: Amal Frankfurt Ukraine / Фейсбук










