Олексій народився у 1996 році в Маріуполі.
Після закінчення дев'ятого класу пішов навчатися на електрозварювальника у місцеве ПТУ. Але за фахом не працював, а мріяв вчитися ветеринарній справі, адже усе своє життя опікувався тваринами. Хлопець не просто любив їх, а допомагав та рятував - маленьких й великих, домашніх й навіть диких.
Він і роботу свою намагався поєднати із захопленням: працював у зоомагазинах, у притулках для тварин. Був активним учасником зоозахисних акцій та членом кількох громадських організацій. Навіть у власному будинку відкрив мініпритулок для знедолених та травмованих тварин. Поруч із собаками та котами у нього жили лисиці, павуки, змії.
«Сильніше за тварин Олексій любив лише сім'ю та Україну, за яку віддав життя. Він мав неймовірну жагу до життя та багато планів: розширити притулок, здобути освіту, одружитися, стати батьком…», – згадує мама Ганна Володимирівна.
Олексій не встиг вступити до вишу – у 2014 році розпочалася АТО, і хлопець у 17-літньому віці замість навчання приєднався до батальйону «Азов». Він брав участь в обороні рідного Маріуполя, у військових діях біля Широкиного.
Повернувшись за два роки із АТО, Олексій продовжив свою активістську діяльність у рідному місті. Він долучався до різних патріотичних акцій, займався екологічними проблемами та продовжував зооволонтерство й просвітницьку діяльність у цьому напрямку. Готувався запустити власний ютуб-канал про догляду за тваринами. А ще - не полишав мрії відкрити великий притулок для диких тварин. Навіть пройшов стажування у Краківському зоопарку, де доглядав за левами та тиграми. Співпрацював з відомими українськими зоозахисними організаціями, такими як UAnimals та Wild Animals Rescue Center.
Але ці плани не вдалося втілити. У перший же день широкомасштабного вторгнення Олексій повернувся у військо, до рідного «Азову», який знову опинився на вістрі оборони Маріуполя.
Воював на посаді стрільця-помічника кулеметника, і разом із побратимами 86 днів боронив «Азовсталь».
«Він захищав до останнього рідний Маріуполь, а опинившись на "Азовсталі", продовжив рятувати тварин в тих нелюдських умовах», – написав про нього засновник UAnimals Олександр Тодорчук.
Разом із побратимами Олексій вийшов з території заводу у полон, як було домовлено. Бранців розмістили на території колишньої Волноваської виправної колонії №120 в Оленівці. Саме там 29 липня 2022 року росіяни вчинили теракт, скерувавши артилерійські снаряди в барак із беззахисними полоненими. Тієї ночі загинули понад 50 українських захисників, серед них і Олексій. За чотири дні до цього йому виповнилося 26 років.
Військовий похований на території Борзнянської громади на Чернігівщині.
Герой посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
А ще організація UAnimals відмітила Олексія за його громадську діяльність Першою всеукраїнською зоозахисною премією. Її отримали батьки хлопця. На згадку про колегу також був оголошений грант, сума якого - 200 тисяч гривень - була розділена між невеликими зоопритулками.
«…щоб Олексій міг рятувати тварин навіть після смерті. Він би хотів, щоб його справа продовжувалася й після того, як він віддав своє життя за Україну», - зазначив Олександр Тодорчук.
Цього літа у Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра" відкрилася виставка картин мами Героя, Ганни Кісілішиної, присвячена синові. Пізніше у відгуках про подію один з побратимів Олексія згадав: «Котик з фото ще довго приходив на ліжко, де відпочивав Олексій, навіть в розбомблену вщент будівлю на "Азовсталі".
Вічна слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Олексій Олександрович Кісілішин, Фейсбук-сторінка Олександр Григорович, Стас Козлюк, Евгеній Сосновський, пресслужба Борзнянської територіальної громади
